Тасаввуф

Тасаввуф

Тасаввуф (суфізм) – це шлях пізнання духу ісламу людською совістю. Його не можуть зрозуміти ні такі, хто веде несвідомий спосіб життя, ні такі, хто намагається задовільнити свої потреби читанням чужого житія, замість того, щоб працювати над собою.

**

Тасаввуф – це розрізнення людини перед проявами якостей Всевишнього – кому вона усім зобов’язана – і променями Його буття шляхом усвідомлення своєї слабкості.

**

Тасаввуф – це назва процесу очищення духу людини, набуття нею внутрішньої єдності й досягнення меж незвіданого, долаючи всі часи й простори. Лише завдяки цьому кожна людина, входячи в двері, відчинені міраджем Пророка, може досягти Володаря свого й бути гідною також якоюсь мірою міраджа. Безсумнівно, це піднесення залежатиме від її здібностей і обдаровань...

**

Філософія та мудрість розширюють горизонти людського мислення й допомагають людині краще пізнати природу речей і подій. А тасаввуф у недосяжних вимірах забезпечує зв’язок між людиною й Творцем цих речей і подій та встановлює між Аллахом та його рабом дружню близькість і любов.

**

Як це можна спостерігати в особі майстрів і послушників тарикатів, тасаввуф полягає в набутті людським духом світла з джерела «Божественних Досконалостей» шляхом плідних і праведних роздумів і старань. Це починається з того, що людина приймає своє Его за критерій в пізнанні й продовжує у вічність визначені гіпотетичні лінії, а закінчується тим, що вона назавжди забуває про своє Его та його тайни і бачить саме Його.

**

Тасаввуф – це шлях осягнення серцем тої істини божественності, яка є недосяжною для філософії. На цьому шляху, де безумовно відкидаються фантазії «босого», голого розуму, серце підноситься, подібне до птаха увейк[1], і намагається пізнати Невідомосущого своїми власними, достойними критеріями. А за тим висловлює суть свого вищого знання в словах: «Ми не спромоглися пізнати Тебе так, як Ти того гідний».

**

Тасаввуф – це дух ісламу. Неможливо й уявити собі іслам без тасаввуфу. А тарикати[2] лише систематизували його (тасаввуф).