Відчайдушні поборники віри сьогодення

Відчайдушні поборники віри сьогодення

Високі помисли, шляхетні цілі, великі й глобальні проекти під силу тільки відчайдушним віруючим, наповненим любов'ю до Господа, які здатні завжди літати високо, ставити перед собою далекоглядні цілі, йти обраним шляхом, не зменшуючи темпу, рішуче обстоювати свою думку й цінувати божественні блаженства. Сьогодні ми потребуємо людей, не тільки зі шляхетними серцями, але й з високими помислами. Вони прагнуть втілити свою віру в життя і з цією метою просвіщають спочатку свій народ, а потім і все людство, забезпечуючи їх зустріч із Всевишнім і повністю присвячуючи себе істині. Ми потребуємо тих, хто думає про речі, про які варто думати, знає те, що потрібно знати, і відразу втілює в життя те, що він знає, і мандрує з рогом у руках, немов ангел Ісрафіл, вісник Судного Дня, із прагненням підготувати всі померлі душі до нового життя після смерті (ба'су ба'дал мавт). Ми кличемо тих, хто мандрує по всьому світу й вдихає життя в життя людей. Ми прагнемо бачити й слухати тих, хто має талант оратора й використовує силу слова, має письменницький талант і виражає себе за допомогою пера, має схильність до образотворчого мистецтва і виявляє себе в будь-якому з цих напрямків. Ми прагнемо поета, що захоплює чарівністю своєї поезії, музиканта, що чарує магією своїх пісень і мелодій. Ми знудьгувалися за душами, що присвятили себе найвищій істині, що вигукують своє натхнення, що завжди озвучують свої сприйняття, чиї слова прив'язані до глибини їхньої душі, і чиї серця б'ються з непідробленою щирістю.

Якщо ми оцінимо всіх цих героїв на світовій арені, то зрозуміємо, що вони, немов прочани, відправляються на всі чотири сторони й коронують свої подорожі духом хіджри (переселення). Кожному, до кого вони приходять, своєю мовою тіла й душі говорять щось, завжди наділяють любов'ю ближніх, надихаючись самі, наповнюють цим почуттям і інших людей, підкоряючи їхні серця. З їхньою допомогою воскреснуть душі, що знудьгувалися по любові, і всі воскреслі будуть слухати їх. Ті, які переселилися з такими почуттями, й ті, які прийняли їх, стоять далеко від усього мирського й повністю орієнтовані на світ почуттів. Як немає користі у стосунках між мовцем і слухачем; між тим, хто показує свій дух і смисл у своїй суті, й тим, хто споглядає його; між тим, хто несе у руках чашу життя, й тим, хто прийшов у себе; між тим, хто підтримує, і підтримуваним; так і не може бути й мови про будь-що, крім досягнення визнання Аллаха. Ці глибоко духовні стосунки повністю ґрунтуються на універсальних людських цінностях і походять від загальної поваги до цих цінностей.

Ми, повністю забувши про свою багату духовну спадщину й про те, що протягом усієї своєї історії будували високорозвинені цивілізації, почали поводитися, як народ без роду й племені, що не має своєї історії. Більше того, під натиском деяких комплексів ми заперечували й своє минуле. Дехто з нас дійшов до того, що став соромитися своєї національної приналежності. Таким чином, з кожним днем віддаляючись від самих себе, ми стали майже залежними від чужих цінностей. І як сумно, що народ, власник у минулому великої історичної спадщини, чия мудрість поширювалася на все, починаючи від понять віри й естетики і закінчуючи роздумами про долі людей, став уособленням «давно минулих днів»…

Так, дуже смутно усвідомлювати падіння з надзвичайних вершин слави, доблесті й пишноти в прірву невідомості й нешанобливості!

Цей народ не заслужив такої сумної долі, і вона не може тривати вічно. З божого дозволу, люди зуміли подолати безліч смертельних прірв і перетворити їх у широкі шляхи відродження, вони потрапляли в такі ситуації, коли смерть уже здавалася нездоланною, але й тоді побачили можливість для відновлення. Цей народ, незважаючи на заслони й перешкоди деяких користолюбців, матеріалістів, мракобісів-фанатиків, що заперечують наші національні й релігійні цінності, після кожного струсу, сказавши ще раз «з Богом!», вставав на ноги й розпрямляв свої плечі на шляху до світлого майбутнього. Він зі своїми думками й почуттями намагається заново відродитися. Ці шляхетні люди уникають слави й популярності, не схвалюють усіляку помпезність і показовість, окрилені скромністю й сумирністю, відданістю й надійністю, і надзвичайно стійкі перед вимогами свого нафса. Успадкувавши від своїх предків історичну свідомість, вони стали апостолами, які демонструють світові наші релігійні й національні цінності. І вони, подібно до перших апостолів, що сказали «ми вступили на безповоротний шлях любові...», віддали перевагу труднощам, здійснивши тим самим одну з найважливіших подій нашого часу.

Сьогодні троянди, що розцвітають у всіх куточках земної кулі, насичуються барвами від цих красивих особистостей і суті, яку несуть вони у своїх серцях. Суспільна географія формується відповідно до їхніх інтелектуальних карт, які утворюються подібно до мережив, вишитих на канві. І все людство начебто співає їхні давні, але ніколи не старіючі мелодії. Хоча ці кристально чисті почуття й думки біля витоку джерела здаються нам зовсім маленькими краплями, але для тих, хто розуміє дух і суть справи, вони подібні до бурхливих припливів безкрайого моря.

Ці вершники світла, за вимогами своєї сутності, протягом певного часу здаватимуться освіжаючими тільки своєму оточенню. Але тепер вони, висуваючи вперед свою глибинність і духовні сили, немов дощові хмари, стають радістю, веселощами, надією й любов'ю, і, поливаючи рясними дощами, намагаються перетворити спраглі душі, що знудьгувалися за любов’ю й терпимістю, у райські сади. Можна сказати, що сьогодні вони засіяли зернами всю земну кулю, від одного кінця до іншого, і увесь світ перебуває в радісному очікуванні цього благословенного народження. Усе людство радіє й хвилюється цією радісною звісткою, яка прийшла з передчуттям такої події. Хоча голоси й мелодії різні, але в совісті й серцях відчувається той же зміст... І ранкові вітри доносять звуки від ріки життя до Айюба й доставляють Якубу авраамові запахи сорочки Юсуфа.

Це можна сприймати і як нашу останню спробу повернутися до своїх справжніх витоків, і як послання людству можливого шляху до відродження. Дійсно, сьогодні народи, чиї серця наповнені трепетним хвилюванням, поряд із усілякими кризами відчувають легкий теплий вітерець надії. Які щасливі ті обрані, що перебувають у центрі і приводять у рух цей подув! Яке щастя для тих, хто, відкривши свої душі, чекають ці пориви відродження!

Ми віримо, що одного разу Земля обов'язково зміниться й людство вільно зітхне із цими героями, які навстіж відкриті для любові й повністю присвятили себе зведенню пам'ятника людським цінностям. Можливо, коли-небудь у майбутньому людська думка востаннє запалить своє світло з ними. Людські сподівання будуть реалізовані разом із ними, і всупереч утопіям, багато наших мрій здійсниться з ними. Так, настане день, коли все це обов'язково збудеться. І коли прийде час, ті нещасні з порожніми душами, темними долями стануть просити прощення, каятися й плакати, опустившись на коліна перед цими світлими душами. Але вони ніколи вже не зможуть повернути упущені можливості. Якби ці невігласи з ницими почуттями, злими намірами й неделікатними звичками змогли знайти притулок у почуттях справедливості й подяки! І, ставши більш милосердними, не затьмарювали б завтрашній день, коли від безвиході їх мучитимуть каяття совісті!

Сьогодні ці легендарні герої мають самовідданість сподвижників Пророка, намагаються сягнути семи небес і поширити істину по всьому світу. В ім'я безкорисливого служіння вони завжди відмовлялися від власних бажань, уникаючи ледарства й показовості. Кожний їхній учинок є зразком скромності й сумирності. Але всупереч усім труднощам вони демонструють таке рідкісне в людській історії почуття, як шляхетність. Вони наповнені нескінченною любов’ю й відданістю і надихають інших своїм невтримним ентузіазмом та старанністю, а також жагучим бажанням служити людству. Вони вимовляють слова мовою своїх душ до тих, кого навідують, і саджають навколо молоді дерева, перетворюючи Землю в райський сад. Їхня невгамовна енергія й висока працездатність справляють на всіх дуже сильне враження. І, природно, вони кличуть усіх до нескінченності, як люди віри, рішучих учинків і невмираючої надії на майбутнє. Шлях, яким вони йдуть, може здатися іншим непридатним, але вони усвідомлюють, що так і повинно бути. Так, вони враховували на початку свого шляху, що одного разу їхні шляхи можуть бути перекриті, а мости – зруйновані. Вони передбачили, що іноді їхні шляхи будуть перепинятися і поруч із ними будуть бушувати урагани зла, ненависті й ворожнечі. Так, їхня віра в правильність обраного ними шляху була непорушною, і вони ніколи не сумнівалися, що попереду їх, можливо, очікують непередбачувані перешкоди. Ось чому вони завзято працюють, не втрачаючи свого ентузіазму, думаючи про те, що все, що відбувається є солодкими труднощами на шляху до Господа. Перед такими перешкодами вони виявляють покірність волі Аллаха, знаходять притулок у непорушній міцності віри і намагаються правильно зрозуміти події й час, у якому вони живуть. Пам'ятаючи завжди обіцянку Всевишнього про успіх, вони крокували, крокують і будуть крокувати до своєї мети, уповаючи на Його згоду.

Насправді, ні в кого не вистачило сил змусити відмовитися цих людей, відданих ідеї єдності серця й розуму, від їхніх вічних цінностей, адже їх справи ніколи не розходилися з їхніми словами. Ніхто й ніщо не має сил перешкодити їм жити й мислити в орбіті пошуку визнання їх Аллахом, як неможливо також перешкодити об'єднанню цих почуттів із намаганням пояснити суть Творця всім людям. Вони змогли встояти, подібно до гірської гряди, завдяки почуттю відповідальності й свідомості свого обв’язку.

Своїми налагодженими діями й виступами вони показали всім, що є зразками ентузіазму й безкорисливості. У їхніх учинках ви не зустрінете навіть найменшого збою в ритмі, а в словах не знайдете нічого негативного. Їхні серця чисті і ясні, немов серце ангела, а слова віддано виражають їхні внутрішні глибини. І тому їхні манери й поведінка завжди були моделлю для наслідування, а слова й висловлювання надихали. Їхній духовний світ наповнений роздумами про Всевишнього, а у висловленнях завжди присутня глибока любов до Аллаха й буття. Також у них завжди видно любов, співчуття, терпимість і прощення. Божа згода є їхньою єдиною метою, яку вони переслідують, а правильне сприйняття й аналіз речей та подій є їхньою пристрастю, від якої вони не можуть відмовитися. Любов і відкритість душі до всіх людей є справжнім світлом їхньої природи.

Виражаючи свою найглибшу любов до Всевишнього, завдяки своєму терпінню й розумінню вони знаходять ключ до грубих і черствих сердець і зм'якшують їх, подібно воску. Тим самим вони прагнуть одержати право удостоїтися благовоління Всевишнього Творця. Вони люблять і мають любов Бога. Навіть у найжорстокіших і безжалісних нападках ці люди з ангельською рішучістю продовжують міцно стояти на своїх місцях, подібно до непорушних гір. Вони дивляться на ближніх очима небес і не падають під шаленими ударами шторму, їх не змусить здригнутися навіть найсильніший землетрус. Вони відкривають свої серця напливам хвиль і грозових дощів, а в слід за тими, хто пішов, кидають хоча б жменю землі як прояв щедрості.

Ці люди усвідомлюють, що вони полюбили таку вдячну справу, як прагнення визнання Всевишнього, і повні рішучості протистояти всьому на світі в ім'я досягнення цієї мети. Вони сприймають себе як свічки: невибагливими, маленькими, з похиленими вперед головами, які жагуче бажають горіти й світити. Водночас вони завжди готові, немов дикі голуби, розпрямивши крила, бути напоготові до змагання з небесними творіннями. Навіть коли здається, що вони стоять на місці, їхній духовний світ завжди енергійний, рішучий і наповнений. Вони, немов моря, зрошують своїми хвилями ближніх, час від часу освіжають далекі місця хмарами. Й поблизу, й удалині вони роздають еліксир життя й мандрують скрізь, вдихаючи відродження в тіла, що тягнуть безнадійне існування. Вони, і стоячи й сидячи, не перестають розповідати ближнім мовою свого серця щиросердні розповіді і завжди протистоять усіляким пліткам і суперечкам, здатним розпалити в суспільстві ворожнечу й ненависть.

І знову вони, як ніхто інший, завжди живуть мріями про потрібність людству. Вони до глибини своїх сердець відчувають різні кризи й духовні випробування людства. Вони завжди відкриті для всіх відвідувачів, хто заглядає в їхню обитель. Вони слухають проблеми, стогнуть від проблем, шукають стражденні душі, і, об'єднавши сили з такими самими стражденними душами, поспішають полегшити біль і страждання інших. Інколи вони ходять по вогнищах розбрату й інтриг. Навіть будучи оточені з усіх боків колючками, вони й тоді обов'язково посадять троянди і оспівають їх у своїх піснях.

Іноді під впливом безлічі страждань їх рожевий колір набуває кривавого відтінку, немов тисячі пуп’янків розкрилися одночасно, а іноді вони ледь не розриваються від биття свого серця, і їхні наспіви перетворюються в стогони. Але всупереч усьому вони, поклавши руки на свої серця, тихенько виголошують «ейваллах» і продовжують свій шлях до наміченої мети, даруючи посмішки ближнім. Вони міняють одне місце на інше, і залишене починає пахнути подібно до райського саду. Люди, до яких вони торкаються, народжуються заново, немов випили еліксир життя. Їхні руки допомоги й милості засліплюють очі, немов «біла й блискуча рука Пророка Муси», їхні зусилля знімають чари чаклунства, а в місцях їх перебування навіть непристойні думки відступають.

Вони мають такі багатства й заслуги, що багатства Гаруна поруч із їхніми багатствами виглядають як дріб'язок. Якщо вони захочуть, то цілком можуть із цим божественним багатством і надбанням викупити геть усе. У їхнім житті чаша прибутку й божих дарунків завжди повна по самі вінця. А чаша недоліків така, що завжди дратує сатану.

Вони дуже добре знають, куди вкласти капітал свого життя, і надзвичайно вправні в перетворенні минущих речей у вічні істини. Вони ніколи не витрачають свій час даремно, уважаючи неприпустимим своє відставання в роботі й служінні. Їхні зусилля шляхетні, воля сильна, а їхня рішучість непохитна. Віра й активні дії як ніщо інше дисциплінує їхні серця й поведінку. Вони не бояться нікого, крім Аллаха, і завжди зберігають свою впевненість. Вони ніколи не згинаються, і в надзвичайній скромності й сумирності йдуть просвіщати світ. Вони ніколи не зазнаються й завжди скромні. Іноді вони віють, немов вітри зі своїми небесними думками, й сіють скрізь зерна, а іноді проливаються рясними дощами й течуть по землі як саме життя. Ні погіршення в бізнесі, ні кризи, що приходять одна за одною, ні проблеми, що позбавляють надії, не в силах засмутити їх. Вони часто повторюють свою присягу й витрачають усілякі матеріальні й духовні милості, даровані їм Аллахом, для відродження праведності в суспільстві. Вони завжди намагаються бути на тому боці, де є релігія, побожність і благовоління Творця, і постійно поспішають виконати Його вимоги. Крім цього, вони також докладають величезних зусиль для досягнення успіхів і в мирських справах. Вони настільки досягнули успіху в цьому, що ті, хто пізнав їх тільки в цьому аспекті, думають, що вони займаються лише мирськими справами й не відають нічого про вічний світ. А коли вони бачать їхнє прагнення завоювати визнання Всевишнього, то настільки дивуються їхній любові й ентузіазму, що починають почувати себе світськими обивателями.

Для них абсолютно не характерне ледарювання й пуста трата часу. Вони постійно перебувають у русі й завжди мають за мету будівництво ідеального світу. Якщо вони грамотні, то пишуть щось, а якщо ні, то дарують ручки освіченій людині. Тим самим вони всякими способами намагаються приєднатися до каравану служіння. Вони завжди люблять істинну науку, яка веде до Бога, завжди поводяться шанобливо перед істинними вченими, дружать із розсудливими людьми, і завжди своїми помислами, справами, словами прагнуть досягнути задоволення Бога.

Навіть якщо не залишиться на Землі жодної розсудливої людини, смуги диму й пилу накриють усю земну кулю, а вулиці наповнять потоки бруду; скрізь з’являться колючки, дерева, що ростуть у пеклі, затемнять троянди, а сороки наповнять площі й заглушать спів солов'їв, навколо медових чаш кружлятимуть шершні, нещадність «закону джунглів» заповнять наші міста і села, зникне повага до знань, які ведуть до істини, і майстерність буде відганятися від усіх дверей; людські риси будуть повністю перетворені на віроломство, зникне навіть саме поняття дружби, а друзі стануть ворогами, – вони завжди будуть непохитно стояти на своїх місцях. Незважаючи на розбиті дороги й зруйновані мости, вони будуть іти до своєї мети, кажучи: «Усе може бути зруйноване, але ж я стою на своїх ногах! Навіть якщо все перетворилося в пустелю, це не має значення, поки в мене є таке джерело, як мої сльози! Аллах дав мені для ходьби дві ноги, дві руки для роботи. Я володію таким капіталом, як моя віра, і такою душею, що може зрівнятися із широкими просторами. Можливості, достатні для відновлення всього на Землі, чекають нашого приходу, і ми можемо, опираючись на Всевишнього, перетворити цей світ на рай. Якщо кожне зернятко, кинуте в землю, дає кілька колосків, то до чого цей смуток і сум за нашим майбутнім? До того ж, якщо Аллах обіцяє у вічному світі помножити одне мирське на вічні тисячі?» Вони будуть іти й подібно до рік нести життя кожній місцевості, через які вони проходять, і гасити жахливі пожежі скрізь і в усіх. Навіть ціною власного життя вони подібно до вогню, що дає тепло іншим своїм горінням, захищають інших від холоду. Вони тануть і зникають, немов свічки, але при цьому дають світло тисячам очей. Іноді вони проводять ночі без сну і відкривають свої серця подувам милості божої. В благословенні години вони звертаються з молитвами з проханням милості божої. Дорога, по якій вони йдуть, є маршрутом для всіх відданих Йому, і ніколи не траплялося, щоб хтось, хто йде по цьому шляху, не досяг своєї мети.

Вони ніколи не втрачають своєї віри, надії й ентузіазму, і настільки щедрі, що готові віддати все своє в ім'я Всевишнього. Вони проводять своє життя в атмосфері свята жертвування й дарування, адже вони вірять, що, даючи тут одне, у потойбічному житті вони одержать десятки. У їхніх очах немає вищої честі, ніж захищати й представляти релігію так, щоб усі захотіли бути їхніми послідовниками. Вони вважають своєю єдиною метою в цьому житті досягнення цієї честі, і оцінюють, і продовжують своє перебування в цьому світі тільки згідно із цією метою. Вони завжди живуть із цими почуттями, завжди збираються разом для планування реалізації цих думок, і надають особливого значення цим зустрічам, присвячуючи їх зближенню із Всевишнім. Мешканці небес аплодують їм, співають вітальні пісні, і поливають їхні дороги водою, бажаючи їм зміцнити свої успіхи на цьому шляху.

Вони ніколи не думають про свій комфорт, постійно говорять «Аллах», «доброчинність» і возносять людські цінності, відкривають свої душі з ангельськими манерами й присвячують свої життя іншим. У відповідь на таку безкорисливість Аллах удостоює цих людей душі й серця в цьому світі несподіваними сюрпризами, даруючи їм пір'я з ангельських крил, коли в один із важких днів їхні руки й ноги стануть безпомічні. А в потойбічному житті Він буде освіжати їх тінню возз'єднання, прийме в коло святих, виявить до них увагу, як до особливих гостей, і потім коронує всі ці милості своєю згодою, заради чого й живуть ці відчайдушні поборники віри, сповнені любові до Всевишнього наші сучасники.

Pin It
  • Створено .
Авторські права 2021 © Фетгуллах Гюлена веб-сайту. Усі права захищені.
fgulen.com є офіційним джерелом з Фетхуллаха Гюлена, відомий турецький учений і інтелектуальної.