Я розглядаю школи, відкриті турками, як острівки миру

На що Ви живете?

Я багато разів молив Аллаха, аби він не давав мені й моїм братам багатства в цьому світі, і мій Творець прийняв цю молитву. Звичайно, ми також не вилупились з дупла, Всевишній дарував нам щось. Мої брати мали типографію, яку заснував наш батько років 55-60 тому, але зараз вони працюють десь робітниками. Араби говорять про таких, як вони: «Хвіст верблюда не стає ні довшим, ні коротшим».

Я не засмучуюсь через це їхнє становище, проголошую хвалу Аллаху, а їм самим кажу: «Живіть так разом з вашими дітьми і будьте такими. Повага до нашої місії є наслідком цього вашого становища».

Чому Ви відчули необхідність в такій молитві?

Те, що люди довіряють нам – це милість Аллаха, коли ми говоримо, дайте, значить, на це або на те, то вірять і дають. Якщо виникне навіть невелика неточність, якщо кудись піде трохи більше коштів, то довіра похитнеться.

Дивіться, я змушений пояснювати це, тому що існують такі, хто використовує це питання як зачіпку для нападок. Інакше я не хотів би говорити про це: у мене до 55 років не було ліжка. Я спав на соломі, вкриваючись вовняною ковдрою, і все своє життя прожив в такій бідності. Але зараз через невропатологію я не можу продовжувати так. Я можу лежати тільки на правому боці. Коли лягаю на лівий бік або на спину, мені стає зле недобре з серцем. Тому товариші купили мені ліжко.

Одне з питань, яке викликає інтерес, це те, як така бідна людина може жити в такій дорогій країні, як Америка?

Це запитання ставлять з різними цілями. Аби зняти з вас відповідальність, я скажу тим, хто не може миритися з таким моїм становищем: я не ставив цього питання нікому з тих, хто так говорить про мене. Така неодружена людина, як я, хворий на діабет, вживаю 1200 калорій на день, не вживаю важкої їжі, задовільняюсь звичайно йогуртом і юшкою, може прожити на 500 лір і в США, (він каже «ліри» замість «доларів»). Я вважаю, що ті, хто хоче виставити мене в чорному світлі, викликаючи підозру стосовно мене, поступають в значній мірі некрасиво і непристойно.

Що стосується відповіді на ваше запитання, то товариші сказали, шо за законом вони повинні сплатити мені авторські гонорари, які накопичилися, 200, 300 чи ще, хоча я й заперечував проти цього. Я сказав, що не маю у цьому потреби, але вони вкладають гроші в рахунок, а я виписую чеки, коли на це є необхідність. Наприклад, було опубліковано 5 книг, пов’язаних з викладанням арабської мови, 4 з яких написав я, а одна була написана товаришами під моїм керівництвом. Їх було продано дуже багато. Я думаю, що якби прийшов гонорар тільки за них, то мені б тут вистачило.

Крім того, товариші підготували близько 50 книг на основі моїх проповідей і бесід. 5-6 книг очікують коректур, знаходяться на моєму столі. Варто їх купувати чи ні – це вирішувати нашому народу. Вони схвалюють їх і купують. Крім того, як відомо, нещодавно був опублікований Кирик Тесті («Розбитий глек») у трьох томах. Наскільки я поінформований, продано з мильйон екземплярів. Нехай ті, хто висловлював вголос такі сумніви, краще підуть до видавців і спитають, скільки вони сплачують автору.

Я зовсім не хотів би говорити про це, тому що була б моя можливість, я б не торкався своїх авторських гонорарів. Для того, щоб я міг жити тут, товариші посилають мені гроші, і я, всупереч своєму бажанню, їх приймаю, але використовую лише для нагальних потреб. І жити тут інакше мені було б неможливо, й ніхто не має права сказати мені щось через те, що я отримую авторські гонорари.

Питання задане, і я відверто відповім: товариші тримають суму в банківській установі, крім всього іншого і тому, що я хворію, і посилають мені 30.000 щороку. Як я тільки-но сказав, це покриває мої нагальні потреби, а решту я повертаю народу, віддаючи їх на потреби освіти. Ті суми з гонорарів, які не направляють мені і накопичуються, я прошу в ім’я Аллаха віддавати у деякі організації і декому , хто потребує. Йдучи до Всевишнього, я не хочу залишати позад себе нічого, навіть декілька курушів.

Чи вважаєте Ви можливим здійснення припущень Хантінгтона про прийдешнє «зіткнення цивілізацій»?

Ідеї, які лягли в основу тези Хантінгтона, й раніше висувалися деякими, але коли вони були викладені у відповідності до сучасного сприйняття й розуміння, у зміненому стилі, я сказав, що, судячи з того, що вони з самого початку роблять таке широкомасштабне передбачення, це, очевидно, має означати, що існують такі, хто готує ґрунт для того, аби здійснити зіткнення представників різних цивілізацій, культур і віросповідань.

Це, природно, було першим, що прийшло мені в голову. Можливо, їм це й не випаде, але якщо ми, враховуючи, що це може статися і що існують такі, хто намагається здійснити це, не будемо створювати в різних куточках світу білі острівці, які ми зможемо назвати «острівками миру», то одного разу людство загине від зіткнення інтересів, ніби від зіткнення гігантських хвиль в океані.

Що стоїть на горизонті цього руху?

Кожен у значній мірі відчуває тривогу у зв’язку із зіткненнями, які відбуваються у світі. Якщо дивитися на події очима соціопсихологів, то становище виглядає не досить добре. Постійно виявляються якісь, хто підкидає деякі ідеї, хоче створити протистояння між людьми. І якщо представники різних релігій, віросповідань не змінять своїх суджень одне про одного, то виникнення такого конфлікту, здається, не будемо говорити, що є неминучим, але можливим. Людям необхідно знайти рішення цього питання.

Необхідно знайти рішення, аби поховати, у якій мірі це можливо, причини конфліктів, покласти на них зверху важкі камені, які неможливо буде зсунути, знайти шляхи для того, аби висунути на передній план ідеї, які ведуть до миру, спокою й врівноваженості, які відкривають дорогу згоді і взаєморозумінню.

Як це виглядає з позицій віри?

В хадісах є питання, які розглядаються під заголовком «кітабуль-фітен» («книга про смути»). У цих розділах є повідомлення нашого Пророка Мухаммада про події, які стануться включно до настання кінця світу. Цими повідомленнями наш Пророк вказує істинний шлях своїм сучасникам, а далі й нам.

Наприклад, повідомляється про взяття Стамбулу, про виявлення нафти в Талегані, в розповіді про Євфрат і Тигр говориться, що з-під них виросте «золота гора», можливо, під словом «золото» мається на увазі нафта, яку буде знайдено в тому регіоні.

Поряд з цими повідомленнями і знаходяться попередження про великі смути. Наприклад, говориться про антихриста, який буде породжений християнським світом. Вказується, що ця людина, на ім’я Месихій Деджал («християнський антихрист»), який не вірить в Аллаха, переверне догори дном всю систему і стане причиною її краху і ще багатьох подій.

Були такі, хто приписував до Деджал і тих з мусульман, хто втягне людей в різні форми карматизму (рух, який виник у IX ст. і має назву від імені його засновника, Хамдана бен Кармата. Його представники перекривали дороги, якими йшли мусульманські паломники, порушували громадський порядок і безпеку) й баатенітизму (секта, яка шукала прихований зміст в Корані). Одночасно з цим вказується на те, що Деджал прийде з півночі, і тому деякі вважали це вказівкою на комунізм. В такому випадку багато з попереджень відбулися, а інші, як уявляється, відбудуться.

Якщо дивитися під деяким кутом, то хід світових подій не уявляється особливо приємним.

Чи не впадуть у відчай ті, хто вірить в послання Пророка?

Ці повідомлення направляються правовірним для того, аби вони прийняли міри, а не для того, щоб впадали у відчай, сиділи й чекали на нещастя, які впадуть на світ. Вони вказують на те, що ви, правовірні, як представники безпеки, надійності і миру, маєте виконати свою місію.

Знову таки Пророк Мухаммад (хай поблагословить його Аллах і вітає) соблаговолив сказати, що «озеро Таберія (Джаліла) осушать, але ті, хто прийде сюди пізніше, скажуть, що раніше там була вода». За допомогою цієї метафори наш Пророк про щось повідомив. Спеціалісти-мовознавці мають оцінити ці його висловлювання і встановити, на що він вказав. Коли ці питання оцінюються людьми, які отримали спеціальну теологічну освіту, вони відчувають велике занепокоєння, тому що поряд з точкою зору соціологів враховують і відомості, віднайдені в релігійних джерелах. Тому вони усвідомлюють своє завдання з попередження заворушень, створенню можливостей, які перешкодять хвилям хаосу.

Я розглядаю культурні центри, школи, університети, відкриті турками по всьому світу, з одного боку, як острівки миру, а з другої сторони – як хвилерізи, здатні попередити подібні події.

Чи вистачить сил рухові, аби зупинити ці хвилі, про які Ви говорите?

У нас, як жителів Малої Азії, вистачить для цього сил, можливостей і розуміння. Можливо, є люди з більш широкими обріями, й вони можуть скласти більш масштабні плани. Якщо такі люди існують, і вони здатні творити великі справи, то нехай вийдуть і здійснять їх. Розуму жителя Малої Азії вистачає не тільки на це. Вони роблять те, на що вистачає розуму, і я схвалюю їхні дії.

Pin It
  • Створено .
Авторські права 2021 © Фетгуллах Гюлена веб-сайту. Усі права захищені.
fgulen.com є офіційним джерелом з Фетхуллаха Гюлена, відомий турецький учений і інтелектуальної.