Іслам І Терор Несумісні

Представники ісламу роками стверджували, що «іслам і терор несумісні», однак настало 11 вересня. Після цього в багатьох країнах, зокрема і в Туреччині, почали вибухати бомби. Ті, хто робить це, теж вийшли з нашого середовища. Чи не мали б ми повстати проти цього найпершими?

Ви маєте рацію. Сьогодні у світі належною мірою не знають, що таке мусульманство. Мусульмани мали вийти вперeд і заявити: «У справжньому мусульманстві місця терору немає». Тому що в ісламі вбивство людини — крок проти волі Всевишнього. Ви не маєте права вбити людину. Навіть на війні не можна завдати шкоди невинним людям. Для цього ніхто не має права дати фетву (рішення муфтія в питаннях шаріату. — Пер.). Ніхто не може бути смертником. Ніхто не має права прив’язати до себе бомбу й піти до беззахисних людей, якого б віросповідання вони не дотримувалися. Навіть на війні на це дозволу не дається — а там усі рівноваги порушуються. Сказано, що не можна завдати шкоди дитині, не можна чіпати тих, хто здійснює молебень у храмах. Це не просто сказано колись. Що сказав наш Пророк, те сказав і високошановний Абу Бакр, що сказав високошановний Абу Бакр, те сказав і високошановний Омар, що сказав він, те пізніше повторили і Салахаддін Айюб, і Алпарслан, і Киличарслан. І Фатіх (султан, котрий підкорив Стамбул. — Пер.) сказав те ж саме. Сказав, і безладний Константинополь перетворився в Стамбул. Тобто ні грек не заподіював шкоди вірменину, ані вірменин греку. Мусульмани не робили їм нічого поганого. Після взяття Стамбула в патріархії повісили величезний портрет Фатіха. Йогонаписали в свій час. Він викликав до себе патріарха того періоду і вручив йому ключ. Згадують про це з повагою. Не можна однобічно розуміти (як багато розуміється сьогодні) іслам, який завжди з повагою ставився до всіх течій думки.

Я з жалем мушу сказати, що в ісламському світі є деякі незрілі проповідники, в яких немає відповідної підготовки. Мусульманство — справедлива віра, її треба правильно сповідувати. На шляху до неї категорично неправильно використовувати будь-які помилкові приводи. Якщо правильна мета, то мають бути правильні й усі засоби, які використовуються для досягнення цієї мети. З цього погляду людина не може потрапити до раю, скоївши вбивство. Мусульманин не може сказати: «Я вб’ю людину і потраплю до раю». Убивши людини, не можна отримати схвалення Аллаха, а найголовнішою метою кожного мусульманина є удостоїтися схвалення й прихильності Аллаха і прославити на весь світ Його велике ім’я.

У справжньому мусульманстві місця терору немає. Тому що в ісламі вбивство людини — крок проти волі Всевишнього

Чи так вони міркують: раніше війна йшла на фронті, а тепер — усюди. І тому розглядають це як війну, як джихад? І думають, що так для них відкриється дорога до раю?

Правила ісламу відомі. Війну не можуть оголошувати люди. Війну не може оголошувати якась група, організація. Війну має оголошувати держава. Не можна вступати у війну, поки керівник держави не віддав розпорядження, поки армія не віддала наказу. Інакше кожен може розпочати війну на свій розсуд. Знайдe собі трьох-чотирьох, вибачте на слові, бандитів і разом з ними створить фронт. А інший знайдe собі інших бандитів. І навіть розсудливі люди можуть почати війну між собою через те, що їх не задовольняють якісь якості з другого боку. Вони теж піднімуться і скажуть: оголошую війну ось такому. Можуть сказати про кого-небудь, хто терпимо ставиться до християн, що він їм допомагає й послаблює мусульманство. Треба оголосити йому війну і вбити. А він у відповідь теж оголосить війну. На війну не можна підніматися, поки її не оголосила держава. Це не так просто. Неправильно, якщо так чинить хтось, неправильно, якщо так чинять навіть найповажніші вчені. Тому що це суперечить духові ісламу.

Ісламського світу як такого сьогодні немає Чому так відбувається в ісламському світі, якщо це суперечить духу ісламу?

По-моєму, ісламського світу як такого сьогодні немає. Є регіони, де проживають мусульмани. Десь їх більше, десь менше. Та й це — мусульманська культура. Є мусульмани, які заново створюють іслам у відповідності зі своїм розумінням. Під цим я не маю на увазі радикалізм вкрай жорстко налаштованих мусульман. Людина має щиро вірити в те, у що вірить, і правильно виконувати те, у що щиро вірить. Потрібно подбати про мусульманство. Не можна сказати, що на теренах, займаних так званим мусульманським світом, є співтовариства в цьому сенсі. Якщо скажемо, що є, це буде наклепом на мусульманство. А якщо скажемо, що немає мусульманства, то це буде наклепом на людей. Я не бачу можливості для того, щоб у цей час мусульмани робили внесок у рівновагу світу. Я не бачу такої логіки у керівників. Ісламський світ сьогодні дуже неосвічені люди, хоча якесь просвітництво і є. Ви можете побачити це під час хаджу. Можете побачити це на конференціях, на круглих столах, в яких берете участь. По телебаченню, в парламентах. Мова йдe про серйозний брак належного рівня. Вони не в змозі вирішити світові проблеми. Можливо, зможуть зробити це в майбутньому.

В ісламському світі почали з’являтися люди, що дедалі більше втрачали совість, неврівноважені люди, котрі не сприймали інших, не спроможні відкрити своє серце для кожного. Люди, котрі ставили свої угруповання як причину та інструмент попереду своєї мети

Тобто, на Вашу думку, вираз «ісламський світ» не слід використовувати?

Немає такого світу. Є особисте мусульманство. Є окремі мусульмани в різних частинах світу. Окремі, відірвані один від одного. Я особисто не бачу, щоб існували ідеальні мусульмани. Поки що немає таких мусульман, котрі могли б, взаємодіючи з іншими, створити єдність, спільно вирішувати свої проблеми, міркувати про всесвіт, глибоко вивчати його, до того ж з Кораном, дуже добре досліджувати перспективу, створювати проекти заради майбутнього, визначити своє місце в ньому, і тому я не можу говорити про наявність ісламського світу. Виходячи з того, що ісламського світу немає, кожен щось робить відповідно до власного рівня. Можна навіть сказати, що є мусульмани, які розцінюють те, що вважають правильним самі, як правильне з погляду мусульманства. Не можна сказати, що є розуміння ісламу, щодо якого дійшли єдиної думки мусульманські учні-богослови, перевіреного їхніми іджмами (згода учнів-богословів з якогось питання. — Пер.), що спирається на здорове розуміння Корану, багаторазово пройшов перевірку. Можна говорити про мусульманство в сенсі загальної культури.

Можливо, завжди так і було. й буде до кінця світу?

Починаючи з п’ятого століття за хіджрою (мусульманське літочислення. — Ред.) — це так. Починається з періоду абассидів або з періоду появи сельджукидів. Із завоюванням Стамбула це становище ще більше погіршилося. Це період, який був призначений для нас долею. У наступні періоди двері для нових тлумачень були закриті. Обрії думки звузилися. Змінилася широта, притаманна духу ісламу. В ісламському світі почали з’являтися люди, що дедалі більше втрачали совість, неврівноважені люди, котрі не сприймали інших, не спроможні відкрити своє серце для кожного. Люди, котрі ставили свої угруповання як причину та інструмент попереду своєї мети. Ця обмеженість була і в обителях дервішів, і в келіях, і, на жаль, у медресе. Все це мусить бути змінено, оновлено провідними у своїх галузях людьми.

Ті, хто ступив на шлях терору, перестають бути мусульманами Неможливо подумати про те, щоб істинний мусульманин став терористом. Релігія не дозволяє вбивати людину, щоб досягти своєї мети. З’ясувалося, що «Аль-Каїда» має опертя і в Туреччині. Ви вже розповіли про релігійну сторону питання. Чи є у нього інші ракурси?

Бен Ладен — один з тих людей у світі, яких я ненавиджу найбільше, бо він заплямував світлий образ ісламу, надав йому брудного іміджу. Навіть якщо ми докладемо всіх своїх зусиль для того, щоб виправити становище, це займе роки. Нам потрібно буде виступати всюди на різних платформах, писати книги, пояснювати, що це не є мусульманство. Бен Ладен підмінив ісламську логіку своїми власними почуттями і пристрастю. Те, що він робить — жахливо. І люди, які зібралися навколо нього, такі ж самі. Якщо в Туреччині є хтось, котрий думає так само, то й він теж стає чудовиськом. Ми проклинаємо спосіб думок таких людей. Однак шлях до запобігання цьому в уявному мусульманським світі — а як я вже заявляв, я не вважаю, що такий світ існує, а є тільки країни, в яких живуть мусульмани, — так ось, цей шлях лежить через вирішення проблем мусульман. Можливо, вони думатимуть про щось інше, вибираючи людей, котрі ними керуватимуть? Або, можливо, проведуть реформи? Для того щоб виростити гарне покоління, мусульмани мають вирішити свої проблеми. І не тільки проблему тероризму. Це Господнє покарання. Подібно до того, як і наркотики, й куріння — інше покарання згори. І розкол, і чвари в народі — теж. Невміння впоратися з бідністю — окреме покарання. Приниження з боку правлячих, смиренність з таким управлінням, життя в постійному пригніченні — теж покарання. Як сказав Акиф (відомий турецький поет. — Ред.), всюди насильство, пригноблення, рабство, приниження, всілякі пороки, патологічна залежність… Усе це — покарання, послане Аллахом, особливо нашій нації. Позбутися усього цього, по-моєму, можна, тільки ставши порядними і чесними людьми, а шлях до цього лежить через відданість Аллаху.

Людина, що встала на шлях терору, навряд чи може залишатися мусульманином. Релігія не дозволяє вбивати людей заради досягнення мети Ми говоримо, що все потрібне для життя має прищеплюватися в школах. Зокрема й знання про здорове життя. Я вважаю, що цей урок мають вести лікарі. Мають проводитися якісні уроки, пов’язані з життям, з сім’єю, з відносинами між подружжям, особливо з вихованням дітей

Люди, схильні до тероризму, виросли в мусульманських сім’ях, на наших очах. Ми вважали їх мусульманами. Якої метаморфози вони зазнали, щоб стати терористами? Чи не винні в цьому всі ми?

Ми винні. Винна і нація. Винна ще й освіта. Не можна уявити собі, щоб істинний мусульманин, котрий добре освоїв основи ісламу, став терористом. Людина, що встала на шлях терору, навряд чи може залишатися мусульманином. Релігія не дозволяє вбивати людей заради досягнення мети. А яких зусиль ми доклали, щоб дати їм чудове виховання? Якими заповідями зв’язали їх по руках і ногах? Яке почуття відповідальності виховали в них, щоб очікувати, що вони не стануть терористами? Якщо людина утримується від терористичних дій релігійними цінностями, страхом перед Всевишнім, страхом перед Судним днем в ахіраті (в житті після смерті. — Ред.), страхом перед порушенням правил своєї віри, то це означає, що ми мали проявити велику чуйність у питанні віри. Можливо, й сьогодні є деякі шляхи для того, щоб вплинути на ситуацію, що склалася, але намагаються перекрити і їх. Кажуть, хай і їх не буде. Тобто нехай у навчальних програмах не буде навіть уроків культури і моральності. Ми говоримо, що все потрібне для життя має прищеплюватися в школах. Зокрема й знання про здорове життя. Я вважаю, що цей урок мають вести лікарі. Мають проводитися якісні уроки, пов’язані з життям, з сім’єю, з відносинами між подружжям, особливо з вихованням дітей. Проблема полягає не тільки в тому, що Туреччина і світ, що здається, мусульманським, корчаться в наркотичних нападах, під гнітом пристрасті до азартних ігор, корупції. Корупція і злодійство поширюються скрізь і всюди. Те, що можна викрити, викривають. Але є такі питання, про які запитувати не можна. За них можна вимагати звіту. Тому все покривається, замовчується, і цієї теми уникають.

Усе це — люди, виховані серед нас. Усе це — наші діти. Як вийшло, що деякі з них виросли такими? Як вийшло, що деякі були виховані так, що покладаються на грубу силу? Як вийшло, що вони повстали проти людських цінностей? Як вийшло, що вони, влившись у власну націю, піднесли їй «сюрприз» і вибухнули, немов бомба? Всі вони виросли серед нас. Це означає, що були проблеми з вихованням. Значить у системі були прогалини і недоліки, над якими слід замислитися й заповнити їх. Значить виховання людини не було поставлено на передній план. А за цей час утворилися втрачені й покалічені покоління — молоді люди, які не відають духовного задоволення, не мають моральності. Хтось заплатив їм якісь копійки. Або ж їх перетворили на роботів. Дали якісь ліки. Сьогодні і про це кажуть, зокрема в пресі. Їх привели в непритомний стан. Їх змусили піти на вбивство, знищувати людей, сказавши, що це і є мета, це і є ідея. З їхньою допомогою захотіли досягти чогось.

Цих людей перетворюють на роботів. На мою скромну думку, і в Стамбулі відбуваються такі ж речі. Ті, хто бере участь у терористичних акціях — це не ті, хто вірить по-справжньому, й не ті, які вийшли з мечеті, — вони не можуть учинити таке. Їхні знання про віру обмежені. Якийсь його наставник і старець сказав: «Ось такого слід убити!» У Туреччині загинуло чимало людей. Ця група вбила одного, та — другого. 12 березня (1971 року. — Ред.) у людей у руках були закривавлені ножі. Втрутилися військові. 12 вересня (1980 року. — Ред.) люди знову тримали в руках ножі, вбивали один одного, намагаючись чогось досягти. Вони всі терористи — і та сторона, і ця, тільки придумували собі назви. Один каже: «Я роблю це заради мусульманства». Другий: «Я роблю це заради нашої землі, заради своєї нації». Третій: «Я борюся з капіталізмом, з експлуатацією». Все це тільки слова. У Корані так і сказано: «слова». Речі, які не мають ані найменшої цінності. Але один одного вбивали, і кожен — за ідею. Скільки людей загинуло за ці кляті ідеї. Хтось із керівників казав: «Прибрати цього». І його прибирали. І один говорив «прибрати», і другий. Можливо, і стосовно нас із вами були такі вказівки, але доля не схвалила їх, і вони не здійснилися. У мене були точні відомості. Казали: «Його теж треба прибрати». Все це був терор. Його здійснювали не лише мусульмани, а всі. Поступово такі вчинки стали звичною справою. Всіх привчили. Один з моїх дуже гарних товаришів якось убив змію, перебивши їй хребта. А був проповідником. Випускник теологічного факультету. Я з ним місяць не розмовляв, сказавши: «У природі змії мають право на життя. За яким правом ти її вбив?» Але суспільство довели до такого стану, що всі звикли до великої кількості жертв, і, якщо вбивали десять або двадцять чоловік, то казали: «Добре, що не так вже й багато людей загинуло». З цим звірством і в нас змирилися: «Відбулися всього двадцятьма або тридцятьма жертвами». Ось до якого стану довели суспільство.

Для того щоб запобігти всьому цьому, потрібна освіта. Держава мала прийняти відповідні закони і правила. І в цей час окремі невеликі верстви суспільства, які не постраждали частково завдяки втручанню долі і які протестують проти якихось незначних подій і бажають втрутитися в їхній перебіг, надзвичайно перебільшують дрібні деталі. Роблять з мухи слона, а із слона — муху. З цієї ситуації є один вихід — навчити людей, що правильно, а що ні. Пояснити, що мусульманин не повинен бути терористом. Чому треба пояснити? «І хто зробив на вагу порошинки добра, побачить його, і хто зробив на вагу порошинки зла, побачить його» (Св. Коран, 99: 7-8). Якщо ти створиш щось вагою з атом, то й відповідатимеш за це. Коран говорить, що вбивство однієї людини дорівнює вбивству всіх людей. Ібн-і Аббас (сподвижник Пророка Мухаммада. — Ред.) говорить, що душогуб навічно залишиться в пеклі. Раз це — основне поняття віри, то йому й потрібно навчати.

Pin It
  • Створено .
Авторські права 2021 © Фетгуллах Гюлена веб-сайту. Усі права захищені.
fgulen.com є офіційним джерелом з Фетхуллаха Гюлена, відомий турецький учений і інтелектуальної.