Фетхуллах Ґюлен: у кожній партії є достойні представники
До виборів лишилося зовсім мало. У суспільстві задаються питанням, за кого ж голосуватимуть представники Хізмету.
Вважаю, що віруючим людям не личить постійно думати про скриньку для бюлетенів, забувши про «скриньку» добрих справ. Безперечно, вибори – важливий виток в майбутнє країни, але не основний. Зараз можна легко пересвідчитись, як ті, що вважають вибори справою свого життя, забувши про істинність перебування на цій землі, вдаються до всіляких можливих провокацій, брехні, і це не може не засмучувати.
Щодо того, кому ж віддати свій голос. Я завжди говорив, що потрібно прислухатися до своєї совісті, як вона підказує, так і голосувати. Вважаю, що примушувати людей голосувати за ту чи іншу партію – це справжній тиск, до того ж виділяти когось одного з конкретної партії означає абстрагуватися від іншої частини суспільства, яка підтримує інші кандидатури. На референдумі ми голосували не за конкретну партію, а за демократичні кроки у суспільстві. Хоча, як ми бачимо сьогодні, цим дуже знехтували. Зараз ми маємо лідера партії, який з ранку до ночі з різних трибун презирливо промовляє образи направо й наліво. Представники цієї партії чомусь відмовчуються. Але я багато чую про те, що більшість з них засмучені такою ситуацією. Якщо є люди, яким не образливо чути у свій бік усе те, що говориться з трибуни, можливо вони й проголосують «за». Але більшість ображена, невдоволена, засмучена, і наші друзі також. Кожен має озирнутися, подивитися навколо, зважити і оцінити кожну кандидатуру. До того ж це місцеві вибори. Кожен кандидат – індивідуальність, не важливо, з якої він партії, адже у кожній партії є люди, які можуть гідно представити свою програму і зможуть втілити її у життя.
Зараз часто спекулюють на вашому тривалому перебуванні у Америці. Як ви це можете прокоментувати?
Я чудово розумію, хто і як хоче, щоб я повернувся до Туреччини. Я – проста віруюча людина. Я завжди ступав на землю, а не уявляв себе десь на вершинах небес. Я був таким завжди. Я ніколи не проміняю статус раба Божого на посаду чи титул. Вважаю це марним, до того ж ті, що так сильно прив’язуються до цього світу, до його багатства, посад, іноді забувають про істинність свого існування, їх переповнює бажання загарбати ще і ще, їм навіть починає здаватися, що вони вічні на цих посадах. Тоді їм починає здаватися, що прості віруючі, яким не зрозуміла їхня поведінка, становлять для їхнього «добробуту», планів страшну загрозу. Хоча самі вони намагаються представити це таким чином, ніби ця загроза нависла над усім суспільством. Я 50 років сповідую релігійні цінності і всі ці роки я серед людей. Якби я мав якісь таємні капітали чи щось таке, невже вони б не виплили назовні за всі ці 50 років? Якщо я і повернуся до Туреччини, то не в статусі того чи того, а просто як син імама Рамзі Ефенді з мечеті Уч Шерефлі.
Ваші промови довгий час транслювалися в Інтернеті. Зараз ви тимчасово припинили свої промови. Люди, які з прихильністю до вас ставляться, цікавляться вашим станом, самопочуттям і реакцією на те, що відбувається. Що ви можете їм сказати?
Ми завжди маємо проявляти терпіння, що б з нами не сталося. Протягом усієї історії людства відбувалися й відбуваються подібні речі. Ми кожного ранку і ввечері маємо молити Аллаха і промовляти слова вдячності за те, що є віруючими рабами Божими, ми не маємо впадати у відчай чи противитися Божій волі. Все минає, і проблеми, горе теж. Ті, хто переживає труднощі на цьому світі, зможуть стати султанами того світу. Тому не потрібно опускати руки, а продовжувати свою справу, оминаючи перешкоди.
Я ще не встиг вступити до армії, як сталися події 27 травня. Щодо мене здійснювалися утиски вже тоді, а потім і 12 березня, і 12 вересня. Цілих шість років мене переслідували. За Тургута Озала мене лишили у спокої на деякий час. Але потім все почалося спочатку: 28 лютого, багаторічна судова тяганина. А коли я ще служив у армії, мене теж посадили у в’язницю за те, що я читаю проповіді. Командир моєї роти сам ходив на мої проповіді послухати, колись він розплакався, обійняв мене і сказав: «Що ж з тобою буде, коли я піду, тебе ж згноять». Так і сталося. Мене вкинули у в’язницю. Упродовж всього життя мені доводилося стільки чути на свою адресу, довелося пережити й утиски, насилля, зневагу. Але все це крапля в морі у порівнянні із тим, що зараз говорять про мене. Усі ці звинувачення, найбрутальніші висловлювання, принизливі фрази. Але кожен проявляє свій характер у діях і словах. Тут нема чого коментувати.
Туреччина зараз переживає складні часи. Деякі навіть впадають у відчай. Як на вашу думку зможе Туреччина вийти із такої кризи?
По-перше, хочу сказати, що у такі миті треба звертатися з молитвами до Всевишнього, просити про порятунок.
По-друге, вважаю, що Туреччині потрібно створити новий клімат. Необхідним і беззаперечним має бути створення конституції, яка гарантуватиме основні права і свободи людини. На превеликий жаль, ми зараз бачимо, що норм «демократичної правової держави» не дотримуються належним чином. Туреччина, віддаляючись від своїх цінностей і цінностей свого народу, досить швидко віддалиться і від усього світу.
Тиск унеможливлює позитивний розвиток. Ми маємо йти правильним шляхом, а ті, що схибили, колись зрозуміють свої помилки і ми маємо знайти у собі сили не відвернутися від них, змогти пробачити, щоб не порушувати цілісність, не збільшувати прірви непорозумінь. Все мине. І це теж.
Зараз можна почути такі слова на вашу адресу, що ви – месія, імам світу. Як ви це прокоментуєте?
Всі мої учні, знайомі чудово знають, як я негативно, категорично ставлюся до таких висловлювань на мою адресу. Я – син простих людей. Я ніколи не поводжуся із своїми учнями як старший, як наставник, ми завжди працюємо у дружній атмосфері, на рівних. Ті, хто так безсоромно говорять ці речі, обманюють і себе, і весь народ. Зараз почали вигадувати якусь дивну ієрархію, яка нібито наявна у Хізметі. Це ж наскільки має бути засмічений розум цих людей, щоб вигадувати такі нісенітниці. Такі люди, певно, так і не зрозуміли, хто і що цей Хізмет.
Деякі теологи говорять про те, що представники Хізмету бунтують проти сьогоднішнього уряду. Що ви можете на це сказати?
Це не бунт, просто люди не можуть мовчати, коли чують брехню, не можуть закривати очі на помилки. Це обов’язок кожного громадянина країни. До того ж політика – справа індивідуальна. Кожен індивід має право на свою точку зору. Навіть у одній групі людей можуть бути люди з різними політичними поглядами. І в цьому полягає демократія. Зараз ми відчуваємо посилення тоталітаризму під маскою ісламу, який говорить: «Не бунтуйте, не створюйте конфліктних ситуацій». А чи не треба було б ці слова тоді звертати не тільки на нас, але й на тих, хто виступає з трибун з різними закликами? Зараз почали вигадувати, що ніби Хізмет оголосив справжню війну керівництву. А як щодо свободи слова? Якщо не критика, то порада, добре слово – це все теж незаконно?.
- Створено .