Гуманістична сутність ідей гуманізму Фетхуллаха Ґюлена та натхненного ним соціально-культурного руху

Фетгуллах Гюлена

Дана конференція присвячена гуманістичній тематиці, що так актуально в сьогоднішньому глобалізованому світі технолгій, політики та економіки. На жаль, в турбулентності сьогодення людство часто ігнорує такі аспекти життя індивіда, а відповідно і всього людства, як соціокультурні відносини та духовність. Хоча останнім часом науковці почали наголошувати на тому, що найважливішим на сьогодні аспектом глобалізації є її соціо-культурний вимір. Адже в процесі зростання взаємнопроникності національних кордонів зростає ступінь інтеграції народів та їх культур до спільного планетарного ладу, контакти з представниками «інших» для нас культур стали звичайним буденним явищем. Отож, навчитися жити разом, цінувати кожного в його людській якості, поважати відмінні стилі життя та толерантно ставитися до різних світоглядів – наша головна задача сьогодення. А заключається вся сутність цієї задачі в любові та повазі до Людини. Все людство ризикує втратити свою людяність, якщо в світі не стане миролюбивих людей, котрі прагнуть поділитися своїми загальнолюдськими цінностями, демонструючи їх на своєму власному прикладі. Так, теорія без практики безплідна. Тільки втілюючи в життя високі ідеї гуманізму та миру можливо отримати реальні результати.

Саме з цих причин актуальним стало обрання темою для такої міжнародної, міжкультурної конференції, двох видатних постатей, котрі уособлюють характер та світогляд своїх народів, як Григорій Савич Сковорода та Фетхуллах Ґюлен. Актуальною є тематика не тільки з приводу того, що світ потребує вирішення кризи конфліктогенності сучасності, яка вбачається в розвитку гуманістичних тенденцій, а й з точки зору розвитку тісніших відносин, щирішого діалогу та ближчого знайомства двох країн-сусідів, України та Туреччини, осередком діалогу двох провідних інтелектуалів.

Сьогодні присутні поважні науковці, культурологи, літературознавці та філософи, котрі є цінними спеціалістами в галузі української культури та літератури і котрі розкриють для нас невичерпні скарбниці української культури та світобачення через призму філософії однієї з найвидатніших постатей в українській історії, котрій дали прізвисько «Мандрівний Університет» України – філософа-мислителя, письменника, педагога, музиканта, а головне – ідейного предтечі хвилі гуманізму та демократії в Україні – Григорія Савича Сковороди.

Отож, найвагоміше слово з приводу української тематики по-праву належить їм, а я, як сходознавець хотіла б доторкнутися до діалогічного аспекту питання, а також розкрити тему гуманістичних настроїв Анатолії, зокрема постать представника інтелектуальної еліти Туреччини, мислителя, письменника, богослова, соціального діяча Фетхуллаха Ґюлена та ідейний зміст ініційованого ним соціально-культурного руху.

Гуманістичні традиції на Сході мають досить давню традицію. Зокрема у випадку Туреччини слід почати хоча б з періоду життя та творчості таких анатолійських світил як Ахмед Єсеві, Хаджи Бекташ Велі, Джелаледдін Румі, Юнус Емре.

«Не забувай, що навіть ворог твій найбільший перш за все – людина», - давав настанову Хаджи Бекташ Велі.

«Не образь жодного серця, навіть коли воно належить невірному. Тому що засмутити людину – означає засмутити Бога. А якщо зустрінеш ображеного чи засмученого – приклади цілюще зілля до його рани, будь йому супутником та помічником», - говорить Ахмет Єсеві.

Вже впродовж 700 років Юнус Емре живе в серцях та на вустах народу Анатолії і не тільки, його вічні ідеї, засновані на загальнолюдських цінностях, знайшли відгук у душах багатьох народів. У віршах його жила тематика серця, любові до людей та до Бога. Згідно з його філософією серце – то витвір Всевишнього. Тому ні в якому разі не мало бути зобрудненим чи ображеним. Юнус – великий гуманіст. В центрі його системи стоїть людина.

В часи кровопролить він закликав усіх людей облишити чвари та полюбити один одного «Будемо ж любити і будемо любимі», говорив Юнус і все ж-таки зміг запалити світло в ті темні дні, коли люди забули свою сутність, то був вогонь любові, котрий горів віками, зігріваючи людські серця і горить і досі, і буде горіти завтра. Тому що силу до життя людині дарує любов. Для люблячої людини життя завжди має більший сенс та привабливість. Саме любов очищає людину від зла та егоїзму. Любов Юнуса світла, в ній немає смутку, песимизму та болі.

Так, Юнус озивається з далеку віків до сьогоднішніх нас, котрі знаходяться в пошуках. Він був генієм, котрий вказав на шлях миру не тільки анатолійському народові, а й всьому світу.

XII століття було визначалним для долі турецького народу і багатим не тільки Ахмедом Єсеві, Бекташем Велі та Юнусом Емре. В цей час жила всесвітньовідома особистість, котра до сьогодні в усьому світі є символом любові до людини та толерантності, котра відкрила обійми 72 народам світу, не дивлячись на колір, мову та релігію; вчення якої увібрала фраза «Приходь… Приходь… Ким би ти не був, все одно приходь. Хочеш - невірним, хочеш - язичником чи меджусі… Нехай навіть ти сто разів порушив покаяння… Наша оселя не є місцем безнадії». (Мевляна Джеляледдін Румі).

Джеляледдін Румі з глибокою милістю відносився до людини, нехай навіть то був грішник чи безбожник. В ценрті філософії Румі знову ж таки стоїть любов, любов до людини. Румі уподібнював любов вогню. Він вірив в те, що тільки це почуття може очистити людину, як вогонь очищає сталь.

Ще задовго до епохи Ренесансу, котра принесла з собою гуманісичні настрої на Захід, Юнус, Румі, Єсеві доносили ідеї гуманізму та любові до людини до жителів Анатолії. Ця традиція була дещо перервана за часів ділення світу на ідеологічні полюси, коли народи втрачали можливість на самовираженння. Та зараз помітно простежується відродження світових культур. Нації повертаються до своїх витоків і відроджують свою самобутність, поєднуючи її з величезними можливостями сьогодення. Адже хибно вважати, що національне – то не модерне, що воно віджило себе і йому немає місця в сучасному постмодерні. Навпаки, єдиним шляхом для того, аби побороти згубні наслідки стрімкого та до деякої міри хаотичного, неконтрольованого розвитку технологій, до яких люди не встигають випрацьовувати імунітет, є звернення до накопиченого віками мудрості та досвіду праотців.

Про зародження та розвиток подібних рухів можна говорити сьогодні про Туреччину. Синтез вікової мудрості з безмежними можливостями постмодерну - ціль руху Фетхуллаха Ґюлена, вченого, соціального діяча та духовного лідера сучасної Туреччини, котрий відомий своїми ідеями не тільки на батьківщини, а й в усьому світі. Ґюлен стає символом толерантності, миру та взаєморозуміння епохи постмодерну на Сході так само, як ту місію ніс в собі великий суфій Румі, Юнус Емре, Єсеві кілька віків тому назад. Та він не є суфієм чи носієм якого-небудь ордену. Ґюлен – людина світового масшабу, самодостатня особистість, яка вбирає в себе всі якості, яких вимагає сучасна динамічна доба. Та єднає його зі світилами Анатолії спільна ціль гуманізму, духовної єдності та планетарної етики. Саме місія, призначена долею, ставить Ґюлена поряд з Єсеві, Бекташі, Юнусом… Фетхуллах Ґюлен – духовний, єднаючий символ для анатолійського народу, в якому сьогодні він відчуває гостру потребу, як то було за часів Румі. Гуманістичний рух Ґюлена бере за ціль відродження моральних загальнолюдських цінностей, так необхідних людству, котре намагається пристосуватися до нового ладу глобалізованого світу. Ґюлен, як і Румі, живе та працює не тільки для народу Анатолії, він закликає всіх людей об’єднатися навколо толерантності та поваги до людини. Крім того, Ґюлен - письменник та поет, який має характерний тільки йому, надзвичайно складний та неповторний стиль. Ще його відрізняє широке коло слухачів його проповідей. Крім глибоких знань в області релігії, Ґюлен є цінним спеціалістом з літератури, історії, філософії та мистецтв, разом з тим він володіє великим обсягом знань з точних та природничих наук. Ґюлен володіє широким інтелектуальним накопиченням і компетентністю у всіх галузях сучасного життя. Поряд з усім сказаним, ця особистість притягує увагу своєю чисто людською та духовною сутністю, що стає причиною для наслідування його прикладу.

Рух Ґюлена розвивався і розвивається тільки в суто соціальному плані, та ні в якому разі не політичному. Введення ідей Ґюлена на практиці почалося з заснування в Туреччині Спілки Письменників та Журналістів в 1994. На це запрошення відгукнулись інтелектуали з різних прошарків суспільства, представники різних поглядів і національностей. Після довгого та болісного періоду, котрий послідував за двома світовими війнами, обезголовлене в культурному та соціальному плані суспільство з великою активністю відгукнулося на заклик Ґюлена, починаючи з Президента країни.

Не дивлячись на те, що проходять віки і все міняється до невпізнання, загальнолюдські цінності не мають віку. Ґюлен, як і Мевляна Джеляледдін Румі та Юнус, говорить про любов як про найбільшу рушійну силу, найміцніший ланцюг, котрий зв’язує людей. Ґюлен говорить про любов нероздільно з поняттями співчуття, довіри та толерантності. Ці поняття складають основу його системи цінностей. «Людина багата настільки, скільки любові вона може подарувати оточуючим» [Gülen 2005, 253].

  Крім того, Ґюлен відомий як представник ліберального ісламу. Тому він являється прибічником та ініціатором діалогу культур. Він стверджує, що неможливо ізолюватися в глобалізованому сьогоденні, і для мирного співіснування люди зобов’язані правильно пізнати один одного та навчитися вирішувати спільні питання шляхом об’єктивного обговорення. «Вік грубої сили вже далеко позаду, настав час переконливих аргументів», - говорить Ґюлен. Фетхуллах Ґюлен наносить візити, а також приймає в себе ведучих діячів Туречини та всього світу: інтелектуалів, письменників, вчених, предсавників різних релігій та конфесій. Фетхуллах Ґюлен не погоджується з прогнозами Гантінгтона щодо сутички цивілізацій.

На щастя, на Заході починають розвіюватися ідеологічні стереопити і наукові кола почали сприймати рух Ґюлена в якості можливості налагодити відносини з ісламським Сходом та побудувати атмосферу взаємопорозуміння, взаємоповаги та співробітництва. Адже Фетхуллах Ґюлен пропонує не стандартну перспективу для вирішення конфліктогенності. Ця перспектива не статична і не є теоретичною гіпотезою, заснованою на догмах, це інноваційний підхід, якому характерні активні дії, котрі дійсно ведуть до нового шляху визначення та інтепретації ісламу в дії. Це перспектива ненасильницького вирішення проблем, якій характерна прозорість, толерантний підхід та набір згальнолюдських цінностей, що так важливо для побудови майбутньої планетарної культури миру, пошук якої є надто актуальним сьогодні на Заході.

Культурно-соціальна та духовна наповненість ідей Ґюлена надзвичайно важлива в сучасному сьогоденні, де кризи звикли вирішувати військовим шляхом, що не приносить нічого іншого, крім ще більшої напруги та загострення ситуації як між членами конфлікту, так і на міжнародній арені.

Ґюлен же пропонує мир через мир. Західні дослідники проблеми глобальної конфліктології та забезпечення миру, а зокрема засновник такого напряму в Західній соціології Джон Галтунг підтвердив безрезультатність будь-якого прямого чи посереднього насильства у вирішенні будь-яких питань і підтримав соціально-культурну ініціативу Ґюлена, яка на його думку може стати запорукою встановлення нової культури миру.

Тут знову ми можемо звернутися до мудрості Сходу: «Я заперечую насильство, бо коли воно намагається зробити щось добре, то те добро є швидкоминучим, а зло, яке воно залишає по собі, безслідно не проходить». (Махатма Ганді)

Та для того, щоб змінити світ, кожна людина повинна почати з себе, зі свого внутрішнього світу, говорить Ґюлен. Тут і Ґюлен, і Сковорода, і Ганді сходяться в одному принципі:

« Все, що робить людина, є відображенням її внутрішнього світу. Саме тому, доки індивід не наведе ладу в своєму внутрішньому світі, ніякі його дії не можуть бути добрими, а якщо наівть і виглядають такими, то це не може тривати довго» (Ф. Ґюлен).

«Наша велич та шляхетність як роду людського полягає не в тому, чи зможемо ми перебудувати світ, а в тому, чи зможемо ми перебудувати себе» (М. Ганді)

Григорій Сковорода теж вірив у те, що суспільство може змінитися тоді, коли зміниться кожен індивід зсередини, що сила для боротьби зі злом є у самій людині, її тільки треба розкрити, пізнати себе.

Концепція єдності внутрішнього та зовнішнього світу сьогодні опрацьовується на Заході, зокрема головою Міжнародної Асоціації Дослідження Концепції Миру професором Паулем Смокером та його дружиною доктором Ліндою Грофф.

Та як саме, за допомогою чого повинна змінитися свідомість людини?

Фетхуллах Ґюлен як людина, котра присвятила себе вирішенню суспільних проблем, приділяє надзвичайну увагу вдосконаленню системи освіти. Це одна з основних ідей Ґюлена. На його думку, тільки шляхом освіти в суспільстві можуть формуватися такі цінності, як терпимість, взаєморозуміння та повага до прав людини.

Такого погляду дотримувався і Бекташ Велі: «Дорога, яка не проходить через науку, веде в темряву».

Такими ж настроями пройнята і філосоіфя Г. С. Сковороди, котрий вважав освіту засобом досягнення людської досконалості і чи не єдиним шляхом до справедливості суспільства.

Ґюлен, як соціальний реформатор, приніс нову систему освіти, синтезовану з науки та моральних цінностей. Акцент, котрий Ґюлен ставить на важливості освіти, цілком відповідає його глобальній місії.

«Людина являється істинно людиною тільки доти, доки вона навчається, навчає та надихає до навчання інших. Важко вважати людиною того, хто неосвічений та не бажає змінити ситуацію. Сумнівно також те, чи являється освічена людина поістині людиною, якщо вона не обновлює та не вдосконалює себе, щоб служити прикладом для інших», - говорить Ґюлен[ Gülen 2005, 54].

Надзвичайно визначальною у системі світогляду Ґюлена є ідея «золотого покоління», котре буде вільне від ідеологічних поглядів та упередженості. «Я завжди мріяв про покоління людей, розум яких був би освітлений позитивними науками, а серце очищене вірою; про покоління людей, які змогли б стати достойним прикладом і які б горіли бажанням слугувати своїй нації і всьому людству; про покоління людей, котрі жили б не тільки для себе, а і для інших»[Gülen 2002, 78].

Нематеріальні цінності, такі як глибина ідей та почуттів, ясність думки, здатність цінувати духовність та культуру, ігноруються в сучасних навчальних закладах, котрі в своїй більшості націлені на масовий випуск функціоналістів для глобальної ринкової системи.

Такі студенти, можливо, легко зможуть знайти роботу, та вони не достатньо сформовані внутрішньо для того, щоб досягнути істинної людської свободи. Лідери, як в економічній, так і в політичній сфері часто підтримують такі заклади, котрі зорієнтовані на майбутню професію та «вільні від цінностей», бо це дозволяє їм легше контролювати «треновані, але неосвічені» робочі кадри. До того ж Ґюлен має на увазі не ідеологічні чи національні мотиви, а нейтральну загальнолюдську систему цінностей, планетарну етику. Ґюлен стверджує, що якщо ви хочете тримати маси під контролем, то просто позбавте їх знань. Шлях до соціальної справедливості лежить через адекватну універсальну освіту. Оскільки тільки вона може забезпечити людей достатньою свідомістю та тепінням для того, щоб поважати права інших. Таким чином, на думку Ґюлена, відсутність всебічної системи освіти не тільки заважає встановленню справедливості, а й є перепоною для визнання прав людини та терпеливому відношенню до інших [Sarıtoprak 2003, 78-80].

Відомий російський вчений сходознавець Рибаков таким чином визначає роль духовного лідера Фетхуллаха Ґюлена для турецького суспільства: «З часів Наполеона в різні часи та в різних місцях з’являлися геніальні люди, не маючі подібних особистості, котрі змінювали долі людей та народів (в позитивному чи негативному напрямку). Найвидатніші з них – лідери масових подій. Мені на думку спадає подія видобування солі шляхом випару води з океану Махатмою Ганді, котрий заради спасіння свого народу від англійської колонізації зібрав мілйони співвітчизників та перевів пішки через усю Індію. Грандіозна (гарно зкерована) масова подія..! Всі засоби масової інформації всьго світу не говорили ні про що більше, крім неї. Усі історики об’єдналися навколо думки про те, що та подія стала точкою відліку великих змін в Індії. Починаючи cаме з того часу, ще за 17 років до того, як окупанти покинули індійську територію, індійський народ почав відроджувати дух сободи та незалежності. Ґюлен же, далеко від драматичних ефектів, безшумно та непоспішаючи, терпляче, неначе садівник, змінив внутрішнє життя турецького суспільства до невпізнання; виплекав нове покоління. І всім байдуже, як він виглядає. Увагу привертають не його зовнішні особливості (такі як, наприклад. сигара Черчіля, люлька Сталіна чи слогани Мао), а результати його діяльності. Він не актор. Він не режисер. Він такий собі інженер, котрий до найменших подробиць відпрацьовує механізм та віддає його на службу людям» [www.fethullahgulen.org].

Історики, котрі будуть в майбутньому писати іторію Туреччини, безсумнівно відведуть важливе місце цій постаті, позитивним змінам, принесеним суспільству його ідеями та діяльністю. Його соціальний рух зайняв велике місце в суспільному житті турецького народу упродовж останніх 25 років.

Головною ж метою сьогоднішньої конференції є діалог організованих систем знань та досвіду, а також дійти результів, котрі стали б рушієм мирних змін в наших суспільствах і у світі в цілому, не зважаючи на існуючі труднощі. Вважаю, ми маємо хоч концептуально і різні, але в сутності своїй сумісні системи бачення, і нам є чим поділитися.

Література
1. Бочковський О. Народження нації. Львів, 1923.
2. Библер В.С. Культура. Диалог культур//Вопросы философии. 1989, №6.
3. Гуревич П. С. Культурология: учебное пособие. Москва, 1998.
4. Ешилова Х., Унал С. Фетхуллах Гюлен: очерки-перспективи-мнения. Москва, 2006.
5. Ионин Л. Г. Социология культуры: путь в новое тысячелетие: учебное пособие. Москва, 2000.
6. Краткий словарь по социологии. Москва, 1988.
7. Подольська Є.А., Філіпова О.А., Іванова К.А. Етнічність, релігія, нація: міжкультурні комунікації: монографія. Харків, 2003.
8. Турецко-русский словарь. Москва, 2007.
9. Фролов С. С. Социология. Москва, 1997.
10. Bekim А. The Gülen Movement's Islamic Ethic of Education, in Yavuz, Hakan and Esposito, John (eds) Turkish Islam and the Secular State: The Gülen Movement, Syracuse: Syracuse University Press, 2003.
11. Berger P., Luckman T/ The Social Construction of Reality. London, 1971.
12. Comaroff J.L. Humanity, Ethnicity, Nationality: Conceptual and Cpmparative Perspectives on the USSR//Theory and Society. 1991.
13. Сoncise Oxford Russian Dictionary. Oxford University Press, 1998.
14. Ergene Е. Geleneğin Modern Çağa Tanıklığı; Gülen Hareketi Analizi. İstanbul, 2005.
15. Foster G. Traditional Cultures. New York, 1962.
16. Gülen F. Ölçü veya yoldaki ışıklar. İstanbul, 2005.
17. Gülen F. Toward a Global Civilization of Love and Tolerance. The Light Inc., Somerset, New Jersey, USA, 2004.
18. Güngör Е. Türk Millî Karakterinin Kaynakları, Töre. Аnkara, 2000.
19. Howars P. Atilla King of The Huns: the Man and the Myth. Barkley Publishing Grup, 1994.
20. İzzetî E. İslâm’ın Yayılış Tarihine Giriş, çev. C. Koytak. İstanbul, 1984.
21. Köprülü F. Türk Edebiyatı Tarihi. Ankara, 2004.
22. Meet Fethullah Gülen, The Word’s Top Public Intellectual//Foreign Polisy, Washington , August 2008.
23. Oxford Advanced Learner’s Dictionary. Oxford University Press, 1948.
24. Öztuna Y. Büyük Türkiye Tarihi, c.1. İstanbul, 1983.
25. Topçu N. Yarınki Türkiye, Dergâh Yayınları. İstanbul 1978.
26. Parsons T. The Social System. New York, 1964.
27. Roberts W. Leadership Secrets of Atilla the Hun. London, 2005.
28. Rokeach M. Beliefs, Attitudes and Values. San- Francisco, 1968.
29. Roux J. P. La religion des Turks et des Mongols. Payot, 1984.
30. Rumi C. Mesnevi-i Şerif, İstanbul, 2007.
31. Sarıtoprak Z. Fethullah Gülen: A Sufi in His Own Way, in Yavuz, Hakan and Esposito, John (eds) Turkish Islam and the Secular State: The Gülen Movement, Syracuse: Syracuse University Press, 2003.
32. Sarıtoprak Z. Fethullah Gülen as Educator, in Yavuz, Hakan and Esposito, John (eds) Turkish Islam and the Secular State: The Gülen Movement, Syracuse: Syracuse University Press, 2003.
33. Thomas M. Bir Barış Öncüsü. İstanbul, 2006.
34. Thomas M. Sufism and Modernity in the Thought of Fethullah Gülen, in The Muslim World, Special Issue, Islam in Contemporary Turkey: the Contributions of Gülen, Vol. 95, No.3. Blackwell Publishing, July 2005.
35. Tuncer İ. Eski Türklerde İnanç Kültürü: Gök Tanrı ve Şamanizm. İstanbul, 1992.
36. Turan O. Türk Cihan Hakimiyeti Mefkûresi Tarihi. İstanbul, 1993.
37. Ünal A. Geçmişten Geleceğe Köprü: Fethullah Gülen. İstanbul, 2006.
38. Yabancılara Göre Eski Türkler. Bedir Yayınevi, İstanbul, 1989.
39. Yeğin A. Osmanlıca-Türkçe Yeni Lügat. İstanbul, 1991.
40. www.fgulen.com

Бурак Оксана, к. соціол. н., старший викладач Київського Університету «Східний Світ», філолог-сходознавець, соціолог.

Pin It
  • Створено .
Авторські права 2021 © Фетгуллах Гюлена веб-сайту. Усі права захищені.
fgulen.com є офіційним джерелом з Фетхуллаха Гюлена, відомий турецький учений і інтелектуальної.